ГСД у Лисичанську

Для обговорення проблем вразливих категорій населення громади потрібен майданчик. Зрозумівши це, координатори руху «Спільно безпеці Луганщини, СбЛ» свій вибір зупинили на методиці самодопомоги. Що з цього вийшло, читайте далі.

***

Наша діяльність із жовтня 2019 року трансформувалася у дві спільноти, які працюють із батьками дітей із інвалідністю та внутрішньо переміщеними особами і родинами учасників АТО/ООС.

Для нас важливо, щоб ветерани АТО/ООС, внутрішньо переміщені особи, діти з інвалідністю та їхні батьки могли відчувати свою потрібність для громади міста. Сьогодні зустрічі стабільно нараховують 5-7 людей і дозволяють створити своєрідний майданчик підтримки зневірених.

Більше того, завдяки ГСД, у якій беруть участь ВПО, нам вдається налагодити співпрацю між різними зацікавленими сторонами для пошуку сталих рішень задля інклюзивного розвитку громади та вирішувати проблеми, пов’язані із дотриманням прав учасників АТО/ООС, дітей з інвалідністю та їхніх батьків.

«В групі у форматі рівний рівному ми маємо можливість поділитися тим, що турбує, зрозуміти, що ти така не одна, почути корисний досвід інших, можливі шляхи вирішення складних питань, і найголовніше – заручитися підтримкою», – переконана переселенка з окупованого Первомайська, мати і дружина учасників АТО/ООС Ірина Сельницька.

Найважче було пояснити учасникам, для чого ми збираємося, дотримуємося ритуалів, спілкуємося у «колі довіри», ділимося наболілим і тільки потім п’ємо чай зі смаколиками. Адже дехто пропонував одразу переходити до «смачного» завершення зібрання 🙂

Звісно, частина учасників ще пасивна і здебільшого спостерігає, розкриваючись лише наприкінці – в менш формальній атмосфері. Але важливо, що з’являються люди, які пропонують теми наступних зібрань і готові запрошувати інших до спілкування.

Деколи наші зустрічі відвідують люди з іншою проблематикою, ніж домінуюча в ГСД, але проблеми для безробітних чи людей старшого віку все одно схожі із нашими, а тому потребують інклюзії.

Якщо і є певні труднощі, їх можна долати разом. Зрештою люди толерантно ставляться до перевищення лімітів часу у виступах-одкровеннях, гостроти обговорення питань, часткової недовіри.

Наприклад, одна із наших зустрічей стосувалася підтримки внутрішньо переміщених осіб місцевою владою. В результаті з’явилося декілька рекомендацій до облдержадміністрації Луганської області, які ми донесемо до її очільників. Діалог та гуртова підтримка розпочалися – тепер згуртовано розвиваємося далі.

«Ми стали врівноваженішими, що помітили мої рідні. Я вже знаю, коли відбудеться наступна зустріч групи, де зможу поділитися своїми емоціями та отримати підтримку. Тож із нетерпінням чекаю, коли прийде час для приємного спілкування та хвилі позитиву», – коментує уродженка Лисичанська Наталя Хейдер.