1. Соціальна однорідність. Учасники розуміють один одного завдяки тому, що перебувають у схожих соціальних обставинах і зіштовхуються зі схожими проблемами. Цей принцип самодопомоги найкраще ілюструє підхід «рівний – рівному», який дозволяє учасникам груп самодопомоги (ГСД) розбудовувати атмосферу довіри та взаєморозуміння. Також соціальну однорідність підкреслює правило, за яким учасники ГСД звертаються один до одного на «ти», не зважаючи на вік, посади чи регалії за межами групи.
2. Самостійність і нові форми участі. Самостійність означає, що діяльність ГСД визначається внутрішньо «одиницею» самодопомоги – конкретними учасниками, усією групою або громадою1. Наприклад, кожен учасник/учасниця самостійно обирає, чи бажає він/вона висловлюватися саме в цей момент і саме на цю тему; група погоджує теми наступних зустрічей, їх час і періодичність; громада, де працює самодопомога, пропонує цільові аудиторії для заснування нових груп.
3. Реструктуризація допомоги. Найкращий спосіб отримання допомоги – це надання допомоги. Учасників ГСД об’єднує бажання взаємно надавати й отримувати підтримку, щоб подолати власні проблеми.
4. Ресурси проти негараздів. Підхід до самодопомоги будується на внутрішніх ресурсах особистості, групи або громади, які можуть використовуватися для вирішення персональних і навіть загальнонаціональних проблем. Участь у ГСД дає можливість позбутися негараздів і змінити життя на краще шляхом промовляння проблем і позитивної зміни думок та переконань, допомогти собі, перебуваючи серед людей, які мають аналогічні проблеми, і врешті досягнути сталого розвитку. Завдяки цьому учасники/учасниці груп самодопомоги починають не лише керувати власним життям, а й сприяти змінам у громаді.
5. Відсутність комерціалізації. Послуги, надані в межах самодопомоги, безоплатні та обопільні. На відміну від комерційних продуктів, самодопомога – не товар. Важливо розуміти, що ГСД створюють не для отримання доходу окремих персоналій, а для зміни особистих обставин та умов життя.
6. Соціальна підтримка. Самодопомога – одна з багатьох форм соціальної підтримки, що дає можливість людям протистояти кризі та дозволяє особистості інтерпретувати ситуацію по-іншому, долаючи стрес.
7. Рішення самодопомоги. Основою самодопомоги є унікальний спосіб надання та отримання допомоги. В основі всіх практик самодопомоги лежать такі поняття: а) допомогу надають люди з однаковими проблемами або станами за принципом «рівний – рівному»; б) допомогу надають не фахівці – хоча психологи, соціальні працівники часто є менеджерами, організаторами і фасилітаторами ГСД, у колі самодопомоги вони мають відійти від свого професійного амплуа; в) допомога базується на власному досвіді – учасники групи мають говорити від свого імені та ділитися своїми почуттями, використовуючи займенник «я»; г) акт звернення за допомогою не є стигматизованим – учасники груп самодопомоги не оцінюють, не засуджують, не критикують один одного.