Перша зустріч завжди пов’язана із сильним хвилюванням, причому, не лише в осіб, які опинилися у чужому середовищі, але й також з вашим особистим переживанням, як поводити себе у ролі аніматора процесу.
Для того, щоб стабілізувати свій стан, ви можете:
Зверніть увагу на такі елементи, як:
Увага! Метою зустрічі має бути усвідомлення учасниками того, ЩО принесе їм участь в цій групі.
Готуючись до першої зустрічі, варто оцінити та врахувати:
1. Привітання і мета зустрічі
Представтеся, подякуйте учасникам за їх прихід, розкажіть коротко про себе, висловіть надію, що група стане джерелом підтримки для всіх.
2. Знайомство
Запросіть усіх до короткого представлення і пояснення, чому вони вирішили долучитися до групи. Тактовно попросіть тих осіб, які не наважуються говорити, висловити свою точку зору.
3. Презентація правил роботи групи самодопомоги
Представте правила, які існують у таких групах, поясніть, чому, на вашу думку, вони повинні бути прийняті в групі. (*Правила Рут Кон у групах самодопомоги)
4. Обговорення правил
Запитайте, чи правила зрозумілі, чи учасники з ними погоджуються і чи хотіли б вони щось до них додати.
5. Вибір ведучого на наступну зустріч
Поясніть, що в таких, як ця, групах учасники самі проводять зустрічі, і що ви теж пропонуєте таку форму. Повідомте, що будете допомагати наступним ведучим готуватися до зустрічей. Запитайте, хто готовий провести зустріч наступного разу.
6. Організаційна робота
Переконайтеся, що всі знають час і місце наступної зустрічі групи. Запропонуйте обмін адресами і контактами – створіть інформаційну мережу.
7. Завершальна сесія
Залиште близько 15 хв на завершальний коментар. Кожен учасник має отримати можливість висловитися і коротко розказати про своє враження від першої зустрічі – що йому сподобалось, а що можна покращити. Також кожен учасник має дати згоду або відмовитись брати надалі участь у групі.
1. Все, про що говоримо на зустрічі, залишається між нами.
2. Кожен розповідає про себе і свої переживання. Не говоримо про інших, не висловлюємося загально і безособово.
3. Найважливішим приводом, заради якого зустрічаємося, є щирий і відвертий обмін власним досвідом, думками, від-чуттями, а тому не можна:
– Критикувати, оцінювати розповідь і точку зору інших.
– Радити іншим, що треба робити – добрі поради є добрими для нас, а не для інших.
– Переривати розповіді інших.
– Дискутувати на теми, не пов’язані з темами зустрічі.
4. Пунктуальність – зустріч починається і закінчується у визначений час.
5. Зустрічі групи відбуваються з певною періодичністю .
6. Кожен несе відповідальність за групу – група не має жодного формального керівника.
7. Проведення зустрічі групи є ротаційне – щотижня в ролі ведучого виступає інша особа.
8. Приходимо на зустрічі групи не лише щоб «брати» (увагу, співчуття, підтримку) від інших, а й «давати» свій досвід іншим.
Увага! Ці правила краще записати та дошці. До них варто повертатися, коли люди запізнюються, оцінюють чи критикують. Дайте також учасникам відчуття того, що завжди можна уточнити певне правило чи додати нове.
Пам’ятайте! Правила приймаються спільно. Це викликає зростання відповідальності членів за цілу групу.
Уникайте ситуацій, коли говорить лише одна особа. Спонукайте інших до висловлювання своєї думки, наприклад, таким чином:
Є чимало технік проведення зустрічей і багато моделей розвитку групи. Кожна з моделей як несе в собі певні ризики, так і має свої переваги.
Перший варіант: Аніматор проводить першу зустріч і віддає ініціативу групі.
Які недоліки?
Є загроза непередачі своїх обов’язків ведучому і відсутність у наступного учасника досвіду ведення групи. Можливий варіант швидшого розпаду групи у зв’язку з менш цікавими і конструктивними рішеннями.
Які переваги?
Якщо група не розпадеться, то вирізнятиметься більшою самостійністю.
Другий варіант: Аніматор проводить першу зустріч і є присутнім на подальших, готуючи наступних ведучих і підтримуючи їх у новій ролі.
Які недоліки?
Ведучий стає обтяженим діяльністю групи і це призводить до меншої самостійності в її роботі.
Які переваги?
Існує можливість для урізноманітнення зустрічей, вищої активності учасників, з’являється відчуття більшої вартості і відповідальності, а також безпеки під час усього процесу розвитку, особливо у важких для групи фазах.
Третій варіант: Аніматор веде групу, скільки вважає це за потрібне, аж до моменту досягнення нею самостійності.
Які недоліки?
Група досить швидко може стати залежною від особи аніматора і розпастися, коли він її залишить.
Які переваги?
Група може набути навичок самостійного існування, а також використання ресурсів, переданих аніматором. Група має більше відчуття безпеки і власних сил.
Увага! Не може бути ситуації, коли аніматор постійно проводить зустрічі, тоді група стає групою підтримки, а не самодопомоги і губиться її специфіка. Також є неприпустимою така ситуація, коли аніматор-ініціатор, не провівши жодної зустрічі, відразу передав відповідальність іншій особі.
Пам’ятайте! Гарний аніматор не є завжди з групою, але його присутність відчувається!
1. Сесія відкриття
«Хотіла б\ Хотів би, щоб ми присвятили кілька хвилин розповідям про те, що змінилося у кожного з нас з часу останньої зустрічі. Можливо, я розпочну, щоб вам було зручніше…»
2. Пропозиція теми
«На першій зустрічі кожен з нас наголосив на темі, яку варто було б обговорити на одній із зустрічей. Ці теми були записані, коротко нагадаю про них. Чи можемо сьогодні розпочати з теми Х?»
3. Вільні розповіді усіх на тему (але не по черзі)
«Маю прохання, щоб кожен з нас розповів, що думає, що відчуває на цю тему. Думаю, що на цей раз ми не мусимо говорити по черзі, але пропоную висловитися всім».
4. Дискусія
– «Чи хтось хотів би щось додати?»
– «Чи хтось хотів би поставити якесь запитання?»
– «Що нас вразило з того, що ми почули?»
– «Що для нас було важливим, несподіваним, новим?»
5. Вибір ведучого на наступну зустріч
«Хто хотів би провести зустріч наступного тижня?»
6. Сесія завершальна
«Як ви себе почуваєте після сьогоднішньої зустрічі? На яку тему хотіли б поспілкуватися через тиждень?»
Як вирішити можливі проблеми?
Не уникнути ситуації, коли серед учасників з’являються особи, котрі розмовляють охочіше, ніж інші, і намагаються нав’язати свою думку. Будуть і такі, що займатимуть позицію коментатора, перешкоджаючи іншим при кожній нагоді. Кожен вимагає зацікавлення, уваги. Ваша поведінка і реакція повинні бути відповідними.
1. Учасники, які оцінюють.
Нагадуйте правила, реагуйте зразу ж.
2. Занадто активні учасники.
Звертайтеся до інших так, щоб і вони могли розповідати, відверто говоріть про проблему, коли це часто повторюватиметься.
3. Завжди незадоволені учасники.
Звертайтеся до незадоволеної особи безпосередньо, допитуйтеся, дайте їй висловитися.
4. Учасники не хочуть говорити.
Допитуйтеся, пристосуйте перебіг зустрічі до активності групи, запропонуйте роботу в малих групах чи метод малих карток.
5. Учасники, які отримують допомогу, але не «віддають».
Ви як аніматор маєте бути до цього психологічно готові. Не кожна людина здатна приймати (допомогу, знання, подяку) і віддавати (допомагати іншим, навчати, дякувати). Це мистецтво, якому потрібно вчитися. Поступово ситуація може змінитися.
Ви як аніматор: